Анотація
Увага! Дана мініатюра є плодом абсолютно свідомої, але все ще клінічно чистої фантазії автора. Будь-яка схожість із реальними особами — не більше ніж тривожний збіг обставин і, можливо, привід замислитися, а не ображатися. Але якщо вам здалося, що ви десь уже бачили цю Григорівну — вам не здалося. :-)
Авторські цитати-картки
«Стара Григорівна була схожа на залежаний шматок господарського мила: сіра, тріщинувата і немилосердно кусюча в очах. Працювала вона головним калібрувальником людських душ у першому сімейному гуртожитку Єнакієвського Металургійного Заводу на Станційній у 1994 році й мала у своєму житті одну лиш пристрасть — чистоту.»
«У Григорівни була своя чудернацька мова — набір із трьох фраз, що були її рисами характеру: 1. «Куди преш?»(Питання, на яке немає правильної відповіді. Навіть якщо ви йдете до себе додому, ви йдете «не так»)., 2. «Не положено» (Універсальна конституція всесвіту Григорівни. Що саме не положено? Та все)»
«То була не просто жінка в синьому халаті, що пахне хлоркою і розчаруванням. То був живий доказ того, що якщо дати людині з інтелектом гуски владу над одним-єдиним входом у гуртожиток, то вже за тиждень там буде Північна Корея локального розливу.»
Авторські нотатки
Автор не несе відповідальності за раптові напади впізнавання, нервове сіпання ока та свербіж у районі уявної “Червоної Кнопки”.